Viktor Marynich | 27.12.2012 21:45
І повели ці поводирі із картини Брейгеля свій народ у безодню. Зовсім не аналізуючи ті запроси суспільства, які винесли на поверхню об'єкти критики.І останні вибори – це безумовна перемога вказаного гасла. Але вона, цілком можливо, остання.
Нижче текст коментаря.
Неодноразові пошуки у Інтернеті, перегляд сотень різних публікацій, на превеликий жаль, не дали мені відповіді на авторство двох термінах, які інколи використовувались для характеристики сповзання країни у тоталітаризм. Маються на увазі такі характеристики, як "дружній фашизм" та "м'який фашизм". Але я щиро вірю у реальність такого роду режимів, деяку одноманітність знак і шляхів до них.
Сповзання нашої держави до "м'якого" чи "дружнього" фашизму завдяки заохочуванню до цього нинішньою владою – є беззаперечним фактом. Який владою заперечується шляхом навішування ярлика "фашисти" членам радикальної націоналістичної партії "Свобода".
Головною ознакою є корпоратизація держави на кшталт муссолінієвської корпоративної держави. Відбувається таке завдяки появі, поширенню, поглибленню, метастазуванню, подібно раковій пухлині у всі сфери держави, нової соціальної спільноти, чи нового пануючого класу України. Вказане завершується захопленням майже всіх владних важелів зовсім не олігархами, а симбіозно-паразитичною бюрократичною буржуазією.
Пам'ятаєте: "Нас – тьмы, и тьмы, и тьмы. Попробуйте, сразитесь с нами!"? І наш народ цілком інтуїтивно це відчув. Чого не зробили вчені-суспільствознавці, політологи, соціологи.
А тут, на сторінках "Дня" майже вперше, хоча і похапцем, автор, Олексій Опанасюк абсолютно справедливо вказує на "велике і таке ж непримиренне розділення", з одного боку якого постає страшним Молохом "корпорація влади".
Певен, що іще сотні разів різними авторами буде обіграватися його висловлювання щодо результату такого розділення, коли "усілякі різні ідеології чи псевдоідеології знову порозсипалися по обидва боки цієї межі. І самі по собі вони нічого не вирішують".
Вказане вище само по собі є ідеологією. Чи тією ж зброєю, без якої навіть мріяти про перемогу на наступних виборах не можна. Чому?
Ця влада свого часу задіяла подібну могутню ідеологічну зброю, яка, мов крижинки із відомої казки, вразила серця відомих інтелектуалів, зробивши їх "противсіхами", що не було само по собі небезпечно для суспільства. А надавши їм доступ до ЗМІ, реально зробила їх союзниками. Про вказане гірко казати. Хартія – прекрасна річ. Але не змиє вона того гріха, який лежить на людях, до яких тягнулися довірливі українці. "Партія влади" дуже добре розіграла 2 чинники. Перше, це відомий всім вислів про "політику і футбол", у яких всі без винятку авторитети. Друге, це зігравши на честолюбстві наших "героїв". "Як же, така відома особа обов'язково повинна мати свій погляд на любу політичну проблему". І вони "купилися". Гасло "Вони такі ж, як і ми. Тільки морально гірші, менш освічені і т. інш." спрацювало! Вогонь критики був відкритий проти справедливо вразливих лідерів політичних сил, без найменшого аналізу тих соціальних спільнот, які і сформували відповідні політичні сили.
І повели ці поводирі із картини Брейгеля свій народ у безодню. Зовсім не аналізуючи ті запроси суспільства, які винесли на поверхню об'єкти критики.
І останні вибори – це безумовна перемога вказаного гасла. Але вона, цілком можливо, остання.
"Явище" ВО "Свободи", як і ця стаття – це запит суспільства на політ силу, здатну на реальний спротив навіть цій тоталітарній владі. Недарма соціологи підтвердили найвищий рівень освіти у електорату "Свободи" серед усіх політичних сил.
Комментариев нет:
Отправить комментарий